В цей урочистий травневий день з Останнім дзвоником Весна
привітала всіх школярів. Своє майбутнє, юність молоду благословила Україна.
Завітало свято і на наш поріг. Останній дзвоник пролунав в стінах рідної школи,
яка ніби притихла, щоб попрощатися з випускниками, вирядити їх у далеку дорогу,
яка називається дорослим життям.
Попереду – незвідана даль. Позаду – батьківський
поріг, щасливі миті у стінах рідної школи. Дорослих, змужнілих юнаків і дівчат
вітають директор школи, вчителі, батьки та молодші товариші, у яких попереду ще
багато років навчання, цікавих подій, безхмарного дитинства.
Спогади про щасливі дні, проведені в стінах рідної
школи, слова вдячності і прощання зворушують душу і мимоволі на очах бринить
сльоза.
Попереду – в ціле життя переліт,
Будуть незгоди і спрага, і сльози.
Як стомишся, й очі щипатиме піт,
Як ти засумуєш, затужиш в дорозі,
Згадай те гніздо, де ти ріс, де мужнів.
Згадай тихі верби, і луки, і трави.
І вічну тривогу батьків, матерів,
І школу, і друзів ласкавих.
Цей день був святковим також для наших дошкільнят,
які протягом року підросли, стали самостійними, вивчили багато нових віршиків,
пісень, підготувались до навчання в школі, про що і звітували своїм мамам і
бабусям.