Моя родина – найдорожча у світі перлина
Яке місце у вихованні дітей займає родина? У чому сенс життя людини? Такі запитання ми нерідко ставимо перед собою на різних етапах свого життя. І шукаємо відповіді: аби здобути освіту, мати свою оселю, накопичити багатство, одружитися, мати достойну професію тощо. Це так. Проте, це не відповідь на корінне запитання. Сенс життя людини — продовження роду людського. Народити дітей, забезпечити умови для їх фізичного, психічного і соціального розвитку. Тому сім'я (Мати, Батько, Діти) є провідним соціальним інститутом суспільного розвитку.
У всіх народів споконвіків підносився культ Матері та Батька. У християнстві вже впродовж двох тисячоліть сповідують культ Матері Божої. В одній із біблійних заповідей наголошується: "Шануй батька і матір свою".
Українська народна педагогіка на основі багатовікового досвіду завжди підтримувала культ Матері і Батька, культ Сім'ї. Матері й батькові відводилась найвища, авторитетна роль. Від них залежали успіхи фізичного та соціально-психічного розвитку дітей ("Хороші діти — це честь батька й матері"; "Яка хата — такий тин, який батько — такий син"; "Молодь багата мудрістю мами й тата"; "Тільки в світі правди, що рідний отець та мати". У прадавні часи, коли ще не було шкіл, системи громадського виховання, тільки батьки несли відповідальність за виховання дітей. Ця відповідальність була не тільки перед собою, а й перед громадою, суспільством. Тому в народі найвище цінували людей, які виховали порядних дітей.
Соціальне здоров'я суспільства, держави в цілому залежить передусім від виховної діяльності сім'ї. Тому в нашому закладі велика увага приділяється родинному вихованню. Так класний керівник 6-Б класу Любов Іванівна Дутчак провела разом із своїми вихованцями та їхніми батьками родинне свято на тему: «Моя родина – найдорожча у світі перлина», - з метою виховання любові і поваги до найближчих і найрідніших людей – батька і матері, бажання допомагати їм, вчити бути чемними, уважними, завжди пам'ятати місце, де народилися, рідну оселю, формування почуття обов'язку перед батьками, довести всім присутнім на святі, що батьки і діти – це одне ціле.
До свята діти вивчили вірші, пісні про маму, тата, підготували виставку вишивок. Готуючись до заходу кожна дитина намалювала портрет своєї мами, підготувала опис своєї матусі, написала за що вона любить своїх батьків. Хтось написав, що любить маму і тата за те, що вони допомагають у навчанні, виховують, вчать майструвати, готувати їжу, хазяйнувати, за добро і ласку. Батькам було надзвичайно цікаво і приємно дізнатися про те, за що люблять їх власні діти, та отримати невеличкі подаруночки, які діти підготували для них.
На завершення родинного свята вчителька роздала учням та батькам паперові сердечка, на яких вони записали теплі, лагідні слова: батьки – дітям, діти – батькам і утворили з цих «сердець лагідних слів» одне велике серце, що об'єднало всіх у єдиний злагоджений колектив люблячих сердець.
|
