Шановні батьки!
Навчання слабочуючої дитини в нашій школі відкриває для неї широкі горизонти подальшого життя, адже надає їй можливості адаптації в чуюче людське середовище. Підкреслимо, що у нашому регіоні лише Чернівецька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №2 для слабочуючих дітей володіє такими методиками.
Достатньо зазирнути на сторінку «Наші випускники», щоб переконатися, що вихованці школи досягають не абияких професійних успіхів, закінчуючи престижні вищі заклади освіти, захищають дисертації, стають керівниками різного рівня, викладачами, працюють на підприємствах, приносячи користь собі і суспільству.
Водночас успіх ваших дітей залежить не лише від старань педагогів школи, а й від вашої безпосередньої участі у навчанні і вихованні, оскільки у період канікул, вихідних та святкових днів діти перебувають вдома під вашим наглядом.
З огляду на неперервність процесу навчання і виховання ваших дітей, особливо у дошкільному віці, подаємо нижче деякі програмні методичні оцінки і прийоми, які, сподіваємося, допоможуть вам глибше зрозуміти методики роботи з дітьми, правильно зорієнтуватися у підходах до їх виховання. Пам’ятайте: чім раніше почати методичні заняття із слабочуючою дитиною, тим більших успіхів можна досягти!
Розвиток мови дітей з частковою втратою слуху
Слабочуючі діти, які вперше приходять до спеціалізованого навчального закладу, складають групу дітей, неоднорідну за своїми слуховими можливостями і рівнем мовного розвитку. В залежності від ступеню пониження слуху одні діти користуються під час спілкування простими словами, інші здійснюють процес спілкування завдяки голосовим реакціям, звуконаслідуванню, лепетним словам. Для корекції мовних недоліків слабочуючим дітям необхідні спеціальні заняття, оскільки поза такими заняттями не може бути сформоване повноцінне словесне мовлення.
Робота з розвитку мови здійснюється під час:
- занять з зображувальної діяльності, ознайомлення з навколишнім світом, гри, праці, фізичного виховання, де дітям подається «термінологічний» матеріал, необхідний для засвоєння змісту даного розділу, а також слова і вирази, що є необхідними під час організаційних моментів;
- індивідуальних занять, де відбувається уточнення вимови при максимальному використанні залишків слуху дітей;
- режимних моментів, у побуті (прогулянка, одягання-роздягання, туалет, прийняття їжі тощо), де основна увага приділяється уточненню значення словникового матеріалу, розширенню його у різних контекстах;
- у сім'ї, де батьки за правильної організації роботи з ними педагога достатньо ефективно можуть продовжувати розвивати мову дітей.
Основна робота з розвитку мови проводиться на спеціальних заняттях. Завданнями педагога є уточнення мовного матеріалу, включення цього матеріалу у різні типи висловлювань (спонукальні, запитальні, заперечні, розповідні) і відпрацювання його за певною системою.
Увесь матеріал розділений на теми, що відображають сферу життєвих та ігрових інтересів дітей-дошкільників. Тематичний підхід реалізується через добір мовного матеріалу, систематизованого у відповідності з темами занять. Обсяг словникового матеріалу визначений Програмою виховання та навчання дітей дошкільного віку з вадами слуху.
Розвиток слухового сприймання та навчання вимові
За рівнем розвитку навичок слухового сприйняття слабочуючі дошкільники (які не відвідували навчальний заклад) поділяються на дві категорії. Одні діти у змозі лише розрізняти за загальним звуковим обрисом слова, що вимовляються біля вуха голосом нормальної чи підвищеної гучності (III ступінь). Інші – у змозі сприймати з різним ступенем правильності фонематичний склад слова, що вимовляється голосом розмовної гучності на великій відстані (І-ІІ ступінь).
Дефіцит слухової інформації спричинює різні відхилення мовного розвитку дітей. Для них важливим є раннє залучення до спеціальних занять з розвитку слухового сприйняття. Основною метою цих занять є розвиток слухової чутливості, реалізація слухових резервів дітей для швидкого і ефективного формування у дошкільнят усного мовлення.
Завдання роботи з розвитку слуху і мови вміщують:
- формування у дітей розуміння практичної користі вух для прийняття звукової інформації та орієнтації у світі звуків;
- розвиток навиків сприйняття мови на слух (з апаратами чи без них) при поступовому віддаленні джерела звуку до максимальної відстані;
- використання слуху для формування усного мовлення;
- розвиток у дітей здатності сприймати на слух незнайомий мовний матеріал;
- виховання у дітей готовності спілкуватися з чуючими, сприймати їхню мову на слух і слухо-зорово.
Заняття з розвитку слуху включають: розвиток мовного слуху та розвиток немовного слуху.
Розвиток слухового сприймання здійснюється у процесі розрізнення мовних та немовних звуків (слів, виразів, музичних інструментів, побутових шумів) при певному доборі з опорою на наочні об'єкти знайомого мовного матеріалу; визначення на слух без опори на наочні об'єкти; сприйняття і відтворення у залежності з можливостями незнайомих за змістом та звучанням мовних одиниць з наступним поясненням їх значень.
Розвиток слуху проводиться під час тренувальних вправ, поступового зменшення інтенсивності звуку за рахунок збільшення відстані чи пониження сили голосу, зниження рівня гучності в апаратах.
Навчання вимові
Характеристика усного мовлення слабочуючих дітей до початку спеціального навчання дуже неоднорідна: від голосових реакцій і лепетних звукосполучень до окремих слів і простих виразів. Слова вимовляються скорочено, у повній формі, наближено, в окремих випадках – точно. Запас звуків обмежений. Мова фонетично викривлена. Певна частина дітей не розуміє звернення до них.
Навчання вимові здійснюється на основі широкого розвитку і використання збереженого слуху слабочуючих дітей як на спеціальних фронтальних та індивідуальних заняттях, так і під час занять з усіх розділів програми при постійному використанні звукопідсилюючої апаратури колективного та індивідуального користування.
Вихідною і основною одиницею навчання вимові слугує ціле слово.
Програмою визначені вимоги до відтворення слів та виразів. Так, на І-у році навчання діти відтворюють слова у трьох варіантах: точно, наближено, скорочено; на ІІ-у році у двох варіантах: точно і наближено, то на III-IV-у роках навчання діти набувають навичок точного відтворення слів.
Формування навичок точного відтворення слів вміщує:
- вміння виділяти словесний наголос у знайомих словах;
- дотримання рухливості наголосу при зміні форми слова;
- вміння правильно вимовляти звуки та їх сполучення у слові;
- вміння дотримуватися орфоепічних норм вимови.
Важливими вимогами програми при формуванні навиків вимови слів та виразів є:
- вміння відтворювати злитно, на одному видиханні, слова, словосполучення, вирази;
- вміння вимовляти слова та вирази у темпі, наближеному до природного; змінювати темп вимови;
- вміння користуватися голосом нормальної висоти, сили та тембру, змінювати висоту і силу голосу;
- вміння виражати різні інтонації.
З кожним роком збільшуватиметься словник усного мовлення: так на кінець І-го року навчання слабочуючі діти повинні вміти вимовляти не менше 90 слів та 50 виразів; на кінець ІІ-го року – не менше 200 слів та 250 виразів; до кінця ІІІ-го – 500 слів та виразів, а до кінця четвертого року навчання - самостійно говорити.
Ігрова діяльність слабочуючих дошкільників
Гра є найважливішим видом діяльності дітей, у процесі якої ефективно здійснюється фізичний, розумовий, мовленнєвий і моральний розвиток слабочуючих дошкільників.
В умовах довільного розвитку ігрова діяльність дітей не досягає необхідного рівня і являє собою окремі ігрові дії, що носять стереотипний процесуальний характер. Щоб перетворити гру слабочуючих дітей у провідну діяльність, яка могла б сприяти всебічному розвиткові, потрібно здійснювати з ними систематичну педагогічну роботу. На відміну від нормально розвинених дітей, слабочуючі діти потребують проведення з ними спеціальних навчальних занять з ігрової діяльності, що передбачають проведення дидактичних, рухливих та сюжетно-рольових ігор.
Основним завданням вихователя є розвиток у дітей творчого ігрового задуму, уяви, здатності перевтілюватися в образи реальних та казкових персонажів, вміння використовувати різноманітні засоби для передачі явищ дійсності.
Необхідно, щоб під час підготовки до ігор у слабочуючих дошкільнят виникало бажання передати, «оживити» у грі все те, що вони побачили у житті: трудову діяльність дорослих, побутові процеси, явища суспільного життя.
Основною умовою успішного проведення гри з дітьми є емоційне налаштування дорослого, вміння органічно включатися в гру дітей, керувати їхньою діяльністю непомітно, уникаючи прямого втручання та натиску. Під час гри діти повинні почуватися вільно, розташовуватися так, як їм зручно. Кожне ігрове заняття повинно приносити дітям радість та задоволення.
Гра має великий вплив на розвиток мови дітей, тому під час ігрових занять дорослий повинен створити умови для проявів їх мовної активності, допомогти їм актуалізувати у слові їхній мовний досвід.
Ігрова діяльність слабочуючих дошкільників не повинна обмежуватися заняттями по навчанню гри. Щоденно діти повинні гратися самостійно під час прогулянки, у вільний від занять час у груповій кімнаті та вдома.
Навчання грі повинно сприяти розвитку самостійної ігрової діяльності, збагачувати її і спрямовувати.
Ознайомлення з навколишнім світом дітей з частковою втратою слуху
У дітей, що вперше прийшли до спеціалізованого навчального закладу, уявлення про навколишній світ, предмети та людей дуже слабкі. Вони не можуть їх називати, позначати словом, погано їх класифікують за групами, не розрізняють предмети за функціональним призначенням, не завжди можуть співвіднести реальний предмет з його зображенням. Тому необхідно спеціально знайомити дітей зі світом речей, що оточують людину.
Завданням цього розділу є проведення цілеспрямованої роботи по ознайомленню з зовнішнім виглядом, будовою, способами використання і сферою функціонування самих необхідних для життя людини предметів, а також з умовами існування самої людини і тварин. Засвоєння мови на таких заняттях є не основним, а супутнім завданням. До змісту роботи входить вивчення кола предметів і явищ, поєднаних загальною темою.
У процесі ознайомлення з навколишнім діти повинні отримати якнайбільше вражень про предмет, що вивчається, прослідкувати його у різноманітних зв'язках і проявах. Під час цих спостережень у процесі оволодіння діями з предметами діти засвоюють необхідний мовний мінімум. Робота над словом, виразом повинна бути продовжена на заняттях з розвитку мови, де реальні предмети для дітей не є новими, а використовуються як наочний матеріал.
Основними методами навчання є спостереження під час занять та екскурсій, дії з натуральними предметами та їх зображеннями, перегляд відео-, кіно- та діафільмів, складання тематичних альбомів тощо.
На останньому році навчання методи розширюються за рахунок проведення бесід, читання текстів, розповідання, описування. Але завжди у центрі уваги повинні бути саме предмети, факти реальної дійсності, а не відпрацювання мовних умінь як таких. У цьому відмінність занять по ознайомленню з навколишнім світом від занять з розвитку мови, які тематично можуть співпадати.
Мовний матеріал з даного розділу не визначений; використовується загальний словник, що застосовується для занять з розвитку мови.
Фізичне виховання слабочуючих дошкільників
Фізичне виховання слабочуючих дітей спрямоване на зміцнення їхнього здоров'я, правильний фізичний розвиток, своєчасне формування рухових навиків, основних рухових якостей. Правильно організоване фізичне виховання не лише позитивно впливає на фізичний і моторний розвиток, але й забезпечує умови для гармонійного розвитку особистості.
Відставання слабочуючих дітей у моторному розвитку у ранньому віці негативно відображається на загальному розвиткові: затримка строків формування основних рухів, неточність, сповільнення, напруженість тощо, що зумовлено порушенням рівноваги, координації, патологічним порушенням тонуса м'язів. Для фізичного розвитку таких дітей притаманні понижені антропометричні показники, порушення постави, пласкостопість. Фізичне виховання слабочуючих дітей здійснюється під час ранкової гімнастики, занять з фізичного виховання, рухливих ігор, а також під час організованої дорослими самостійної рухової активності дітей на прогулянці та в приміщенні.
Фізкультурні заняття супроводжуються мовними інструкціями, які включають в себе як постійно вживані у різних видах діяльності слова і вирази, так і специфічний словник, що позначає назви предметів і дій, які з дітьми будуть проводитись. Поступово ускладнюючись і збільшуючись в обсязі, мовний матеріал повинен носити допоміжну функцію і використовуватися на користь основним завданням фізичного виховання.
Батьки вдома повинні забезпечити таких дітей матеріалом для рухливих ігор, забав, спортивних розваг, самі активно брати участь у руховій діяльності та заохочувати до неї дітей.
